Михеєнко Руслан Миколайович

Позивний "ТИГР"

04.10.1979 р. - 01.11.2023 р.

Старший солдат, артилерист ||-го мінометного взводу, мінометної батареї ( 228-й Окремий батальйон, 127-ма Окрема бригада ТрО ЗСУ України, м. Харків )

Відважний військовослужбовець, надійний та люблячий батько і чоловік, найкращий син та брат, відданий товариш.

Справжній, сильний та сміливий, мужній і справедливий! Гідний Громадянин України!

Михеєнко Руслан Миколайович родом з селища Зоря, Нікопольського району, Дніпропетровської області.

В 1997 р. закінчив Зорянську загальноосвітню школу. Одразу по досягненню повноліття, проявив ініціативу до проходження строкової військової служби, де здобув військово-облікову спеціальність та необхідні навички і уміння для подальшої професійної діяльності військовослужбовця.

Повернувшись зі строкової служби, пройшов навчання в ДСНС України в м. Дніпро.

Більше 20 років служив у складі 33-ї Державної пожежно-рятувальної частини м. Марганець, Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області.

До служби завжди ставився професійно та відповідально, в робочому колективі його поважали, мав золоті руки, та щире серце.

З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну особовий склад 33-ї ДПРЧ м. Марганець приймав участь у заходах із забезпечення безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії ворога.

В березні 2022 року, Руслан брав участь в ліквідації наслідків російських обстрілів цивільної інфраструктури міста Харків.

З вересня 2022 року долучився до лав ЗСУ.

Брав участь у бойових діях на Харківському, Донецькому, Сумському та Запорізькому напрямках.

За час служби нагороджений почесними військовими відзнаками

127 Окремої бригади ТРО сил оборони - ||| ступеня , || ступеня та Медаллю "За оборону Бахмута"

Свій останній бій захисних прийняв 01 листопада 2023 року, отримавши поранення не сумісні з життям поблизу н.п. Новодарівка, Запорізької області.

Понад усе любив життя та свою родину, але загинув за Україну та її мирне небо, маючи ще стільки усього нездійсненного.

Вдома на Руслана чекала сім'я - дружина, двоє синів та рідні.

За свої заслуги перед країною старший солдат Михеєнко Руслан нагороджений Орденом "За мужність" ||| ступеня (посмертно).

Воїну назавжди 44… Вічна пам'ять і слава!