Зус Борис Іванович

02.05.1973 - 26.09.2022

«Там мої хлопці. Ніхто крім нас!»

Зус Борис Іванович народився у місті Марганець 02.05.1973 року у сім’ї звичайних робітників. Тут же він пішов до школи № 10, де закінчив 8 класів.

Навесні у далекому 2014 році зібрався йти на фронт. Здавалося, гарний та працьовитий чоловік – все життя попереду, що ж ти забув на тій війні? Батьки, рідні, друзі – всі поряд. "Чого не вистачає?" – це питання ставили собі усі знайомі та рідня Зуса Бориса Івановича – славного українця, нащадка козацького роду.

Маючи звання старшого солдата та невимовне бажання допомогти рідній країні у скрутну годину, Борис Іванович одразу потрапляє до лав славетної 93 бригади «Холодний Яр». Там його життя, ніби, починається із самого початку: навчання, воєнні дії у Донецькій та Луганській областях, нове військове звання. І тепер він не просто солдат ЗСУ, він – командир відділення, що несе відповідальність не тільки за своє життя, а й за життя підлеглих. Немов, одразу подорослішав, став сильнішим та мудрішим, а про його легку вдачу годі й казати – фартовий. До відділення, командиром якого був Борис Іванович, прагнули потрапити всі вояки-добровольці: за сім років війни – жодних втрат особового складу! Вважали, що саме це відділення є щасливим. Побратими, навіть, прізвисько йому вигадали – «Кіпіш», а пізніше, воно стало його позивним.

Для «Кіпіша» ті події перетворилися на життя. Очі палали живим вогнем, мозок працював чітко на випередження та знищення ворога. Здавалося, що саме там, в окопах він почав жити повним життям, знайшов себе та своє призначення, вдихаючи на повні груди розуміння того, хто він є – захисник, вільна людина, українець. Неодноразово був нагороджений медалями за військову доблесть, мужність, оборону України та захист Незалежності.

А потім прийшла велика війна… Важкі кровопролитні бої на Київщині та Харківщині, де відділення Бориса Івановича брало безпосередню участь. Саме під Ізюмом наш Герой здобув свої перші три поранення. Далі було тривале лікування та реабілітація – і знов до бою… Маючи змогу залишитися у тилу після поранення, натомість «Кіпіш» обрав передову лінію говорячи: «Там мої хлопці. Ніхто крім нас».

Між Бахмутом та Соледаром 26 вересня 2022 року мінна арта загарбників обірвали життя славетного сина українського народу, нащадка козацького роду, гарного друга та товариша, вільної та нескореної людини, патріота та борця за Незалежність, одного з кращих представників української нації – Зуса Бориса Івановича: людини, громадянина, військового, командира, патріота, українця.