Сидоренко Микола Валентинович
Позивний :«Кейдж»

28.12.1995 - 13.01.2025

Сидоренко Микола Валентинович
Позивний :«Кейдж»
Дата народження : 28.12.1995
Місце народження : Дніпропетровська область, місто Марганець
Дата загибелі: 13.01.2025
Місце загибелі : Донецька область , Бахмутський район, місто Торецьк

Звання (з наказів ВЧ) : Капітан поліції
Посада (з наказів ВЧ) : Інспектор взводу №3, роти №1 батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення №1
Підрозділ ( повна назва з наказів ВЧ) : штурмовий полк «Сафарі» ДПОП «ОШБ НПУ «Лють»
Місце поховання: м. Київ , Берковецьке кладовище , алея почесних поховань українських воїнів
Нагороди (Назва, ким видана, №наказу/указу/розпорядження, дата видачі (із нагородної книжки) : -Присвоєно посмертно звання майор поліції . Посмертно нагороджено орденом «За мужність ||| ступеня» ( указ президента України №447/2025

Коротка біографічна довідка:

-де народився та виріс;

-де навчався, населений пункт, номер та назва учбового закладу;

-місце роботи та посада в цивільному житті;

- захоплення, хобі, риси характеру;

Військовий шлях:
- коли став на захист Батьківщини;
- спосіб вступу на службу (доброволець, контракт, мобілізований)
- військовий підрозділи, в яких проходив службу (якщо була їх зміна)
- напрямки, на яких брав участь убойових діях;
- обставини загибелі

Народився в Дніпропетровській області , місто Марганець там і виріс . Після 9 класу вступив в Запорізький військовий ліцей «Захисник», який успішно закінчив . В 2013 році вступив у Національну академію внутрішніх справ у місті Києві на юридичний факультет . Отримав вищу освіту(Магістр).Після навчання багато років присвятив роботі в Київському слідчому ізоляторі де отримав звання «Старший лейтенант». Після був підвищений на посаду в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань в місті Києві . Там здобув звання «капітан». Коля - це людина з великим серцем, дуже світла людина, завжди усміхнений . Сміливий , відданий , чесний ,відкритий , веселий, справедливий . Ще з дитинства мріяв бути поліцейським та дуже пишався кожним своїм досягненням у цій галузі . Головним натхненням для нього була сімʼя та дітки. Мій чоловік добровільно став на захист нашої держави у травні 2024р., був призначений інспектором взводу штурмового полку «Сафарі» об`єднаної штурмової бригади «Лють» національної поліції України.

З серпня 2024 року воював на Донецькому напрямку, будучи на передових позиціях та стикаючись з ворогом вічі у вічі.

Мій чоловік завжди сміливо йшов в бій, на першому своєму бойовому виході він врятував життя одному із своїх побратимів.

На жаль мій чоловік 13 січня 2025р., під час виконання бойового завдання загинув на полі бою від важких вибухово - осколкових поранень несумісних із життям в м. Торецьк Донецької обл..

Зі слів його побратимів, він був справжній воїн - сміливий і досвідчений, фізично витривалий, стресостійкий та відважний.
Я пишаюсь своїм чоловіком Героєм. Людина з великої літери.
Для нас усіх він був та є справжнім Героєм!

Микола віддав найцінніше за нас із вами, за вільну Україну та мир, віддав своє життя, маючи ще стільки планів та нездійсненних мрій.
Однією з яких була обійняти своїх діточок, сина Мішу(2 рочки) та донечку Машу(11 місяців).

Інша інформація, яку вважаєте запотрібне вказати (по увіковіченню пам’яті (назви вулиць, наявні почесні дошки, публікації, вірші тощо)

«Мій Герой»

Ти йшов, щоб світло зберегти,
Щоб ми сміялись, щоб жили.
Своє велике, тепле серце
Віддав ти нам і цій землі.

Ти був опорою, любов’ю,
Тим, хто ніколи не здавався.
І навіть там, за небокраєм,
Мені здається — ти всміхався.

Твій крок луною в серці б’ється,
Твій голос тихо кличе з снів.
Ти — мій чемпіон, моя фортеця,
Мій біль, мій ангел, мій світлів.

І поки серце моє б’ється,
Я понесу твій світлий шлях.
Бо Герої не вмирають —
Вони живуть у небесах