Пастухов Артем Алімович
 “КАНАДА»
Молодший сержант
06.06.1991 - 18.08.2024

 Пастухов Артем Алімович народився 6 червня 1991 року в місті Марганець Дніпропетровської області.Мирна професія була повʼязана з шахтою. Він був гірником відчисного забою ГРОЗ-5 розряду. Був дуже уважний та обережний до своєї професії. Завжди був дуже наполегливий та працьовитий. 

   Коли Україна опинилася перед найбільшим випробуванням у своїй новітній історії, Артем без вагань став на її захист. Із перших днів повномасштабного вторгнення проходив службу в лавах Національної гвардії України в військовий частинах 3114, 3101. Спочатку виконував бойові завдання у військовій частині 3101, забезпечуючи охорону критичної інфраструктури Київської області та столиці у
України. Згодом продовжив службу у 1-й Президентській бригаді оперативного призначення «Буревій» (військова частина 3027).

   Молодший сержант, командир 2-го відділення, Артем був людиною, якій довіряли. Разом із побратимами створив спеціальну оперативну групу «Ворон», яка виконувала бойові завдання на найнебезпечніших ділянках фронту. Його знали як відповідального, рішучого та сміливого воїна, який завжди ставив обов’язок вище за власний комфорт і ніколи не залишав своїх.

   За військовою формою стояла людина з великим серцем. Для своєї сім’ї Артем був люблячим чоловіком, турботливим батьком та сином. Він щиро любив свою дружину та доньку, мріяв бачити їх усміхненими, хотів жити у вільній країні, де його дитина зростатиме під мирним небом. Саме за це майбутнє він боровся.

   18 серпня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Стельмахівка Сватівського району Луганської області, Артем загинув, залишившись до останнього вірним військовій присязі, своїм побратимам і Україні.

   1 рік і 4 місяці Артем вважався зниклим безвісти. Для рідних це були довгі місяці болісного очікування, надії та віри. 10 грудня 2025 року ДНК-експертиза підтвердила його загибель, а 19 грудня 2025 року сім’я змогла провести Артема в останню путь із належною честю.

   Його життя стало прикладом мужності та вірності. Він віддав найдорожче — власне життя — за свободу своєї країни, за майбутнє українських дітей і право кожного жити у незалежній державі.

   Для дружини та доньки Артем та рідних назавжди залишиться не лише Захисником України, а й найдорожчою людиною, чия любов не закінчується зі смертю. Він живе у їхній пам’яті, у спогадах, у кожному кроці, зробленому заради нього, і в серці кожного, хто мав честь знати його.

Честь. Мужність. Закон.
Вічна пам’ять Герою.
Вічна слава Захиснику України.