Ємел'яненко Олександр Вікторович

опубліковано 10 серпня 2026 року о 14:05

Олександр Вікторович Ємел'яненко

16.04.1981 - 23.10.2024

Позивний Алекс

Вони мали жити довго й щасливо, ростити сина, радіти кожному новому дню та будувати плани на майбутнє... Але війна жорстоко перекреслила все, відібравши у родини найдорожче - люблячого чоловіка, дбайливого батька, надійного друга і справжнього Патріота.

Олександр народився 16 квітня 1981 року в Донецьку, а зростав у Вугледарі. Він завжди був людиною праці - простим, щирим, із золотими руками та добрим серцем. Здобувши фах у Красногорівському училищі, він не боявся важкої роботи й понад 20 років віддав нелегкій праці під землею - на шахті «Південнодонбаська №3».

Коли 24 лютого 2022 року страшна війна прийшла на нашу землю, родина була змушена покинути рідний дім. У березні того ж року вони знайшли прихисток у Марганці, сподіваючись на мирне майбутнє. Та спокій країни був для Олександра вищим за власний.

У 2024 році він став до лав Збройних Сил України. Під позивним «Алекс» Олександр служив водієм 3-го штурмового відділення. Він ставав пліч-о-пліч із побратимами у найгарячіших точках, не вагаючись і ризикуючи життям задля того, щоб його син та кожен із нас мали завтрашній день.

Свій останній бій 23.10.2024 року воїн прийняв на рідній Донеччині, поблизу Селидового. А далі були довгі, сповнені болю й надії дні невідомості, коли серце відмовлялося вірити в найгірше... Лише 1 грудня 2025 року надія згасла - Герой повернувся додому «на щиті».

Вічна пам'ять, честь і шана Воїну! Його ім'я та подвиг навіки вкарбовані в історію нашої свободи.